за краї

наші прóвесни - литі, не вилиті.

за дугою надбрівною - тьма.

чорним воском іде по суцвіттях

перегіркла оця зима.

б‘ється вогник із синього відчаю,

палять біси свої язики,

а я вичитав - я тебе вичитав

на загоєних картах руки.

нащо водиш ножами над тіменем,

замовляєш на довгі літа?

я багатий лише твоїм іменем,

не скажу його - хто б не спитав.

заки майво твоє пшеничне,

як циклон, наді мною стоїть,

то й не страшно, і втратити нíчого -

тільки литися

за краї.