“За межами двадцятого століття”

За межами двадцятого століття,

Коли небесного Отця рука

З материків повимітає сміття, —

До неба звернеться душа людська.

Живого Бога — не якісь химери —

Побачать люди крізь сувої мли.

То буде час — як на початку ери,

Коли творці євангелій жили.

Крізь падолист людський, крізь голод,

холод

Туди пробуються з нас лише оті,

Кому дробив кістки кривавий молот,

Хто мав доволі гарту у житті.

Науки прийдуть зовсім не для того,

Щоб жити запереченням слизьким.

Наука доведе реальність Бога —

Він стане зрозумілим та близьким.

Не на колінах розмовляти з Богом

Людина буде, а на повний зріст.

І Всесвіт храмом стане. А порогом —

Трап до ракети,

Міжпланетний міст.

Дротам колючим і тюремним ґратам

Не вийти на священні береги.

Можливо, Бог із батька стане братом

І ми збагнемо,

Що й самі боги.

19.02.1980