За мушлею чорного кольору

За мушлею чорного кольору

ховаєш свою красу.

За кольором червоним

ховаєш наше кохання.

Із дня у день повторюєш мені своє ім’я, як молитву.

Я звикся і довго молився тобою,

нарекаючи світ ім’ям,

яке звучало так довго,

що втратило сенс.

І ось одного дня

я взяв чорне полотно твого тіла

і розмалював його у біле.

Тепер живу у сірому домі

і серед сірих літер

шукаю своє ім’я.