За небом тужу

Я мов би птах із зламаним крилом,

За небом тужу, та не можу полетіти,

І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом,

“Благаю”-я не перестану шепотіти.

Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить,

Тут на землі лиш мучиться, страждає,

І лиш тоді щасливо здатен жить,

Коли між хмар у височінь злітає.

Не так крило, як серденько болить,

Немов його нещадно блискавка прошила,

Воно так прагне знову у небес блакить,

Бо небеса для мене – це твої обійми мила.