“За непроглядною заслоною”

За непроглядною заслоною

Живуть такі, як я, –

А тут чужою, незнайомою

Сумує день і ніч

Сумна душа моя…

Я б’юся з тою перепоною

Вже сотні тисяч літ, –

Та думкою німою, нерухомою

Не можу вибитись

В потусторонній світ.

Чи хто руками міцно-сильними

Заслону зірве з царства дня?

Хто дасть мені зійтися з вільними,

З такими вільними,

Як був колись перед віками я?

ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСНИК. Київ, 1919, ч. І, с. 6-7; передрук з антології Б. Кравціва ОБІРВАНІ СТРУНИ. Нью-Йорк, 1955, с.156.