За обрієм зима

Посьолок на горі, а там — завод сизий.

На серці пелюстки так тепло-тепло: мак.

Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси —

За обрієм зима.

За обрієм зима, а лебедині крила…

Не видко на шляхах — жевріє листопад,

Але і промінь-цвіт не намантачить рала —

Захворів у степах.

Добраніч! У вирій ми, гуси, простяглися.

За вами й я туди (вовтузиться сумнів).

І завжди так в житті: до сонця несемося,

Лишень затихнуть десь його палкі пісні.

Лосунем поплигав вітрець жовто-осінній,

Росте на думці дуб з голісіньким гіллям.

Гудок. Товариші ідуть, як франкмасони,

І на спочинок теж задумливі поля.

Мовчазно. Шарудить тільки змарніле листя,

Похилий пес пробіг через сумний байрак…

В якій гармонії я дочекаюсь гостя?.

За обрієм зима….