за пером чорнильним

пером чорнильним - коло в розмах,

в безобрій зрушу небокрай!

і зазирну у Всесвіт ночі,

в зіркові очі

та за грань струминних променів в структурі

пірамідального буття,

у несвіт,

фальш,

у небуття.

туди, де час сягнуть не може -

війна відроджень там...війна.

там у люстерках плазмовидних

взаємознищення світів

та перетворення гібридні,

зубовний скрегіт в німоті.

там всі подробиці містерій!

шляхи, якими йде життя -

воно ad astra,

прагне Ери,

у трансі,

в радісних святах...

там все живе та все бездушне

у метушливості своїй

крихке, розламне та розрушне,

жертовне в лютості стихій.

все тимчасове прагне крапки

та пам'ятає про межу -

свічки запалює та рампи

на славу правлять,

стережуть -

аби з Фортуною у танці

не розкрутитись врізнобіч,

як сонячні протуберанці

в біду, у розпач, вічну ніч.

бо згине все -

птахи, тварини,

рослинний світ та світ людський...

не дай нам Бог! такої днини...

...я зачиняю світ вузький,

в який невмисно зазирнулось

за коло креслене пером -

чорнильно крапкою замкнув я

та за невидимим замком

билину думаю нескладну,

пірнаю в мрії мов у сни...

були ж билини у баладах?...

були та є...куди ж без них.