"За плечима"

Ти знаєш,

поїзд сьогодні

не говіркий.

Він мовчить.

Тихо проїжджає

перспективну

дистанцію.

Стовпи з ліхтарями

прокидаються.

Все спить.

Тільки небо випромінює

повітряну

грацію.

Станцію оповив

злегка синій

туман,

який обіймає

твою куртку та шапку.

Вітром проскриплюється

старий покинутий

кран,

який ехом поспівує

переливаючись

в крапку.

Краплі торкаються:

холодних дахів

покинутих вулиць,

садиб й магазинів.

Він немов жваво

жбурляє пораду,

щоб ти зрозумів,

що найважчий урок,

це бути людиною.

Ти знаєш,

силуети споруд,

сьогодні мовчать

і тільки вдивляються

крізь об'єктиви.

Стовпи з ліхтарями

прокидаються.

Нічні таксі

тільки не сплять.

Дороги ведуть туди,

куди поїзд зникав

в перспективі.