За що?

Щось не спокійно на душі

і пристань мою сон лишив.

За що старі голодні ходять,

а в кишенях копійки.

І сняться їм ті роки теплі,

коли ще ближній поміч дасть.

Коли під вечір всі у хаті,

любили пісні так співать.

Так натрудили, наболіло,

що руки ваші аж тремтять.

І господи, дай ще їм сили,

зиму цю перечекать.

Я сяду поруч з вами трохи,

мені ви рідні по душі.

Послухаю життя ті дні.

Як працювали молодими,

самі все собі могли.

Було тяжко, та жили.

Когось забрали по неволі,

та й виріс десь на чужині.

А хтось молодшим на війні,

пішов під кулі назавжди.

Десь сестри наші і брати,

хто знає чи живі вони.

Та відразу стає легше,

і тягар з душі зпада.

Коли ще молодь пам'ятає,

минулі дні того життя.