За твоїм вікном

За твоїм вікном дощ проливає сльози,

Метушаться люди, кудись спішать,

І понурі та майже сонні

У заторах машини стоять.

Щось гукає таксист таксисту,

Чути лайку з «добірних» слів…

І отак відлітають у далеч

Сотні, тисячі схожих днів.

Час нестерпно безмежний, бездонний,

А так хочеться встати й піти…

Безтурботно гуляти містом

Й невідомо куди брести,

Щоб вдихати омріяну волю,

Смакувати дешевий чай,

В переході сховатись від зливи…

Отакий він наземний рай!..

Отакий недосяжний й далекий,

Загубився у справах нудних.

Знов вімкнувся убогий комп’ютер,

Розчаровано дощик затих…