За вікном. 6#72

Ти так часто сумуєш, коли я не бачу,

І л’ють люті дощі у наші вікна.

Я за твій смуток себе не пробачу,

Розлазиться серце на дрібні волокна.

⁃ Але ж ти не винен, що я сумую.

⁃ Так, але це мені не заважає,

Знаю, що є біль, яку не втамую.

За вікном повільно все замерзає,

Вкриваються інієм тонкі розмови.

⁃ Я буду робити тобі тільки гірше.

⁃ Я був готовий на всі ці умови,

Коли починав тобі писати вірші.

Адже я бачив, як ти смієшся,

І як за вікном весна розквітає.

Я вірю, знаю, ти всього доб‘єшся,

Хоч навіть я і буду стояти з краю.

⁃ Хоч я і загублений, ти мене розумієш…

⁃ Ти знаєш моє ставлення до тебе.

⁃ Як ти так тепло робити вмієш?

⁃ У мене за вікном, таке як і в тебе, небо.