“За вікном голоси, голоси”

За вікном голоси, голоси —

То весілля вже третій день.

І, здається, на всі часи

Сміху вистачить та пісень.

Грає скрипка та бубон б’є.

Хтось запрігся в старенький віз.

Давній звичай велить своє:

Батька й матір народ повіз…

І чомусь до моїх грудей

Підпливає нежданий сум:

Мені шкода оцих людей,

Їхніх радощів, їхніх дум.

Ніби й весело — їж та пий,—

А чогось тут не вистача.

Так, напевне, шукає сліпий,

У якому кутку свіча.

Чи небесне, чи то земне

(Не зумію вказати ознак),—

Щось ми втратили головне,

Щось у наших піснях не так.

Мов з пекельної вийшли смоли,

Із якихось жахних лабет;

Мовби кров’ю недавно стекли,

Мовби нам перебито хребет…

Та зненацька проскаче лоша,

Наче вітром його занесло,—

Стрепенеться моя душа:

Є ще коник.

І є сідло!..

23.01.1974