“За вишкою, що на каплицю схожа”

За вишкою, що на каплицю схожа,

Вечірнє сонце стомлено сідає.

Палає небо —

наче думка Божа

Поза паркан колючий заглядає.

Дротину позолочує іржаву

Туман прозорий —

лісова полуда.

Душа моя вдивляється в заграву

І жде на чудо,

Котрого не буде.

Далека Конча не поверне весни,

Що відпливли з дніпровською водою.

Кохання храм у серці не воскресне,

А грішниця не зробиться святою.

Моїх чуттів розвіяна руїна

Нагадує в пісках померлу річку.

Та є ще Бог…

І є ще Україна…

Для них я збережу у грудях свічку.

26.02.1979