Забавки радісні вічного щупальця.

Де ти бадьоре прозоре незвідане,

З ким маєш сили у сріблі світитися,

З ніс водити імлою не зібране,

Шеляг подвійний кусати і критися?

Листя скрутилось у травах калачиком,

Час і мурахам ховатися подумки,

Гріти комори і гратися м’ячиком ,

Кору смереки, додавши у подружки.

Забавки радісні вічного щупальця,

Тихі сподіванки злодія карного,

Вогкі вітри, що над цоколем чубляться

Вже не шукають у ближньому гарного,

Що затягнуло до кола повільного,

Кинуло в жар ,підхопило до вічності…

Де ти бадьоре раптового спільного

У прижиттєвій чарівній публічності?..

p/s

https://www.youtube.com/watch?v=ZmN9AE8Lz90