Забери мене ввечері, о восьмій.
Written 2018-05-27
Забери мене ввечері, о восьмій.
Як тільки темінь накриє наше місто.
І знову я гадаю: "Може досить?"
Та вдягаю шию у намисто.
Хай простягнеться дорога поміж нами.
Хай люди розійдуться десь в дванадцять.
Не прилинемо ми ні на мить вустами.
Нам вже досить з тобою було шансів.
Може в другу ми годину біля моря
Зупинимо автівку та замовкнем
Не від захвату та навіть не від горя.
Дивлячись як фари грають жовтим.
Десь о третій до під'їзду рушим
Мого дому, знову як в останнє
Спокою в душі собі порушим
Одним і тим же циклом запитань.
Чому з тобою?
Чому усе так дивно?
Монологи ті сухі і дуже стислі.
Чи може то вечірнє темне пиво?
Чи справа взагалі у тім намисті?