Заблудша...

Розгублена, налякана, стояла під дощем,

Худесенька, як сірничок, бліднюща,

Забута мамою, зацькована,

Нікому зовсім, непотрібна...

І що ж їй робити, куди далі йти,

Де ж дім свій справжній, знайти,

Рідних багато, але їм чомусь байдуже,

Бруднитися мабуть нехочуть...

Заблудша, жити вже нехочеться,

Від неї ж так проблем багато,

Як говорив їй брат та тато,

Ніхто за неї, а чому непоклопочеться!?!?

Приїхав з іншої країни, гарний хлопець,

Пригледілась йому сумна, як мишка, сіра,

І він полікував її, а потім пив до дна,

Так сильно вона йому, приглянулась...

І вже нема нікого, окрім них обох,

Все позаду, всі вороги розбіглися,

Вона його принцесса, ну а він, король,

Така зробилася вже гарна і яскрава...

Нетреба жити в розових очках,

Реальність, так, вона ж несправедлива,

Та головне, щоби голівонька була,

Бажаю щастя всім, наснаги і добра...