Забуття

Гак, наче брама — то вхід.

Є міста, до яких неможливо

зайти через браму.

Є міста, до яких неможливо

зайти.

І приносять великий ключ, і шукають,

куди б устромити, але

брам немає, сторожа зітерлась

на порох. Сім вітрів розкошують

на площах і в залах.

Навсібіч передмістя відкриті, сторожа

виростає зелена й пругка.

«Замарстинів, Кульпарків, Клепарів», –

перелічуєш майже вголос,

та ніяк не згадаєш, як зветься

дерево,

до якого вона вже не ходить…