Зачинено ззовні

Ти загубився десь між легенями, чи між ребрами...

Всередині такий бардак, що вже місяць не можу знайти.

А ти все десь там мені муляєш, колишся деколи,

Заважаєш спокійно жити.

Часом затихнеш, ні пари з вуст.

І, здається, вже вільно дихаю,

Але ж ні, знову чую твій клятий сміх,

І як ти там всередині щось мугикаєш.

Я вже їздила до лікарень і до церков,

Я була у шаманів, у цілителів і ведунів.

Вони всі в один голос кричать, щоб ти вже пішов,

А ти лише знову й знову смієшся із них.

Я кажу тобі: "Досить, іди собі, шукай іншого дому"

Я кричу, що не хочу більше тебе відчувати,

А ти лиш всміхаєшся, й кажеш, що ти готовий,

Та не можеш, нажаль, ізсередини відчиняти.