Задуха

Задуха прикрашає шию,

сирість пронизує тканини,

й нема ніяких почуттів,

окрім як почуття провини.

Слухаєш ти та допомагаєш,

все, що не скажу, ти все розумієш.

Своїми ж ти руками потім вивертаєш серце,

переконуючи, що нічого тут не вдієш.

Про те, що декадами сковує душу

аж до хрипу хочу я кричати.

Лишень наслідки дають зрозуміти,

що краще боротись до скону, аніж мовчати