Заграли дзвони

Заграли дзвони, заграли дзвони,

заграли…

Із буйним вітром на перегони

помчали.

Несуть розраду, несуть потіху

з собою

І під мужицьку обдерту стріху

спокою…

Принесли щастє, принесли волю,

свободу,

Прийшла надія на кращу долю

народу…

Заграли дзвони, веселі дзвони

воскресні,

Несуться світом шумливі тони

небесні…

Коли ж для тебе заграють дзвони,

народе?

Коли замовкнуть твої прокльони

й незгоди?

Коли ласкаво на наші рани

те сонце

Крізь чорні хмари хоч раз прогляне

в віконце?

Шумлять лісочки, шумлять потоки

весняні…

Коли згояться наші глибокі

ті рани?

Заграйся, дзвони, хоч раз до бою

весело!

А прийде щастє і прийде воля

між села!

Ударте, громи, ударте, сильні

перуни,

Воскреснуть, може, раби безсильні

із труни!

Воскресне, може, народна доля

з могили!

Її тирани посеред поля

зарили.

Заграли дзвони, веселі дзвони

воскресні.

Несуться світом шумливі тони

небесні.

Коли ж для тебе заграють дзвони,

народе!

Коли замовкнуть твої прокльони

й незгоди?..

ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “В ТЕМРЯВІ”