Загублена…

Загублена…

Загублена й не знайдена ще й досі суть життя.

Засипана…

Завалена буденністю і різним дрібним хламом

Постійних чвар, проблем,- і вся ця мішура лиш маячня.

Ані романтики, ні мрій, ні свят – життя завмерло. Просто стало.

Тиша кругом. І в голові лиш німота, щоби не думать зле і не творити зло.

Без слів, без суті, без мети - буття таке, щоб тільки бути.

Або створити інший світ. Той світ, де щастя, радість, віра, мир, любов, добро.

Та лиш навчи! Молю Тебе, навчи! Навчи нас, Боже, все оце збагнути.