“Заходить сонце Сніг іде”

Заходить сонце. Сніг іде,

І серце на ніч місце мостить,

І на ніч сон йому іде

Через мости та через мости.

Лягають спати горобці

Із горобчихами та дітьми,

Вухами вкутались зайці,

Нема і їм де сну подіти.

Дрімає вітру срібна дуда,

І дика груша в сні дичить.

Лиш не ляга моя приблуда,

Лиманом з поля ідучи.

Вона не ляже, не приляже,

Оця приблудонька моя:

Свій босий слід снігами в’яже

І в шиби голову схиля.

Її ніхто не бачить в очі,

Їй сніг невидимість жене,

А змерзлі сльози опівночі

Лице ховають крижане.

В Холодній Балці, в білій піні

Вона іде й співа з ночей.

Намерзло льоду в її пісні

І снігу в пісні — до плечей!

Наморосило в ній туманів,

І одинота-одина

У ній одніє й на світанні,

І тільки щастя їй нема…

В Холодній Балці сон-незбуда

Усе на світі оточив…

Лиш не ляга моя приблуда,

З лиману в поле ідучи.

1971