Срібна земля / Закарпаття

О рідна земля, скільки ти спогляда:

Як орди змінили магнати

Як тут панували — великі й малі,

Забуті і славою взяті.

Тут бачив народ стільки горя і бід,

Що вистачить світу на тризну.

Та в кожній епосі — мов Божий привіт —

Ти ніс свою долю залізну.

Тут в скелях свої панували мужі,

Що волю кували століття.

Як тільки не били мадярські пани —

Вони вкарбувались у пісні.

Їх подвиг славетний — Оспіваний ним,

народом Із духом глибоким,

Що гори зробив своїм храмом земним

Дарованим небом і Богом.

Де зруби на чатах стоять вікові,

Де ватра в колибі іскриться,

І гроно старе у палкій мураві

Між скель проростає — пророче.

З руїн і пожарищ піднявся наш край —

Срібна Земля відродилась.

В смерекових шатах, де волі розмай,

Вона від чужинців закрилась.

Не в «дальнім кутку» Закарпаття стоїть,

А в серці Європи — на кручі.

Крізь терни і бурі у вічність зорить,

Зірвавши хмарини могучі.