закатована

пʼятий ніж втискається в одне і те ж місце в серці

від нестерпного болю тріщать по швах артерії 

виливаючись у безодню

просто хочу вдягнути татові берці

які допоможуть самій дійти туди

де обрій насолоджується самотньо в повню

хочу стати сном, який випалюватиме моє імʼя

а потім чорнило залиє його навічно

бажаю темного неба із молоком

а не вогненного розпеченого яке верещить і ковтає спогади іронічно

сподіваюсь, що памʼять служитиме мені 

а час не вдягне кайдани на мої тонкі бліді запʼястя

що молитва здатна врятувати розʼятрену душу 

а крилаті не бачитимуть закатоване розпʼяття