Закривавлені крила (95)

Брудні мечі у ангельських руках,

чистіші світла крила у крові.

Білі мов, хмари, ангели у муках,

не втримали ті леза в рукаві.

Усі чорти зарізані й забиті,

всі демони повішені на вилах.

Творіння бісові усі кров'ю покриті,

і ангели триматись більш не в силах.

У пеклі вже панує лише тиша,

і кровожерливо збирає гори тіл.

Помста закінчилась, вона була страшніша,

за руки смерті, неба повних стріл.

З мечей струмками ллються краплі крові,

і кожен крок там залишає слід.

Вони повернуться, вони були готові,

коли рушали в цей "святий похід".

На хмарах там зостались чорні плями,

і на воротах в рай тепер і кров, і бруд.

Відтоді пекло не горить вогнями,

коли всі ангели звершили самосуд.