Закуті в темряву поснулі ліхтарі...

Закуті в темряву поснулі ліхтарі,

Одне авто серед спустілих вулиць

Здавалось, що нікого на землі

Немає більш, де ми не розминулись.

Де перетнулись дивом два шляхи

Нехай не назавжди – ніщо не вічне,

Але та ніч, то як ковток води,

Душі дарунок на її сторіччя.

Летітиму крізь всесвіти твої

Мінливі, загадкові, як ті зорі

Повз тернії та зачаровані краї,

Вдивляючись у погляд твій прозорий.