Залежний

Ти відчуваєш біль і страх,

Не знаєш де ти, що з тобою сталось,

У тебе сльози на очах,

Такого ще ніколи не траплялось.

Ти заховатися б хотів,

Та зараз ти у схованці скромішній,

Цей лабіринт із найстрашніших снів,

І жах в душі на смерть приреченій і грішній.

Блукаєш, ніби бачиш світла блиск,

Та це уяви хворої фата-моргана,

І у момент коли ти це збагнеш,

Немов би сіллю на криваву рану.

Але цю долю вибрав сам для себе,

Зробивши крок в цей темний лабіринт,

Не було того, хто б сказав: “не треба”,

Він ароматов вабив ніби гіацинт,

Коли лиш увійшов в незнані коридори,

Там щастя, молодість,екстаз,

Життя -мов фільм, а люди – мов актори,

Та потім все пропало водночас.

І зараз сам тут, сам,нікому вже не треба,

Лежиш напівживий в багні життя,

Не в силі ти піднятись, доторкнутися до неба,

І скоро вже відійдеш в небуття.

А як багато би зумів зробити,

Якби не шприц лукавий з вмістом смерті,

Ти не хотів себе напевно погубити,

Але зробив це -будемо відверті..