Залежність

Що було, того вже немає. Що було, то щезло навіки.

За обрієм та небокраєм, наче дим у повітрі.

Не зійдуться зорі сьогодні -

Погасли, втопившись у ріках.

Наче пастка безодні,

Мене закликає відчай

У пасмурні печери свідомості.

Між геніальністю і божевіллям

Лишився ковток притомності,

Спасіння поміж свавілля.

Чи вічне сіяння розуму?

Наче стерв‘ятник безжальний,

Мене поїдає без роздуму

Недуг почуттів.

Фатальність…

За сімома замками у коморі, під шаром пилу та туману,

Лежить скринька пандори на дні сплячого вулкану.

В прийнятті й усвідомленні,

У відчуженні і зреченні

Під знаменами непритомності

Її величність - Залежність.

У своїй неоднозначності,

У дуалізмі її природи

Ховається пік геніальності

Та пагубність у глибоких водах.

За відкритими навстіж венами,

У місці тривожного холоду

На мене чекають демони -

Фронтмени її голоду.

Згасаю вже тисячний раз,

Та знаходжу сили взродитись,

Наче вогняний птах,

Наче фенікс підбитий.