Залишилось літо позаду

Залишилось літо позаду,

Так, смак морської солі

Залишився на губах.

​Засмага на тілі —

Як подарунок від літа жаркого,

Прекрасний малюнок.

​Але в пам'яті — сонця вогонь

І пісок між пальцями ніг,

Там, де час зупинився для нас двох.

​Ось знову прохолода дихнула,

І осінь шепоче в вікно,

Та тихе тепло — як букет

З цих днів — у душі зберегло

Та листя зривається з кленів,

І вітер холодний, мов жаль,

Малює на шибках прощання —

Непрошену осені даль.

І вже не зігріє засмага,

Не втримати сонця в руках,

Бо літо — це тільки відлуння,

Що тане поволі в роках.

Між нами — мовчання і простір,

Немов нескінченна вода…

Там, де зупинився наш час,

Тепер пропливає журба.

Та листя кружляє поволі,

І небо стає голубіш,

І вечори пахнуть вже димом

І стиглістю тихих надій.

Ми гріємось спогадом літа,

Як вогником в темряві днів,

Бо навіть у подиху вітру

Є відлуння морських берегів.

І хай холоднішають ранки,

І тіні стають довшими знов —

Я запам'ятаю ту засмагу

І ціність останіх розмов