Зальвовлені

Покотилися спогади краплями,

Наче перли намиста погублені.

І старенька бруківка заплакала,

Недоніжена і недолюблена.

Наче громом у полі між травами

Пронеслись два трамваї сполохані.

І прощання здавалось забавою

Для нещасних, до болю закоханих.

Поміж куполів неба вечірнього,

Майоріли зіниці залякані.

Обіцяли навік бути вірними,

А сьогодні від зради заплакали.

Пронеслось «прощавай» над вокзалами,

Переходами і світлофорами.

А ліхтарики довго казали нам,

Що до смерті зостанемось хворими.

Обмінялись думками взаємними,

І ще довго мовчали здивовані.

Бо єдине нас досі поєднує:

Ми обоє навіки зальвовлені.