заметіль

У світлі ліхтарів, немов в танку,

помітив як кружляла тінь.

Вкриваючи все ковдрою в парку

З’явилась поруч заметіль.

Чарівність півночі несла,

Громаді без облич.

Та не помітивши її, втекли

До хат, своїх, на піч.

Ти цілувала їх в долоні,

Хватаючи за рукава.

Благала, - «Залишайтеся зі мною…

Я вам Танцюю...

Не бачите хіба?..»

Своїх дітей крихких крутила

В скажених хороводах ночі.

Сміх долинав їх звідусіль

Їх бачили охочі.

***

На ранок вулиці зустрінуть казку,

Прокинуться міста, нові вогні.

Помітять люди твою ласку,

Що ти лишила слідом на вікні.