Замість тисячі слів...

Замість тисячі слів

Я покАжу вам свій будинок,

Де рожево зацвів

Той бузок, що колись садили

Із матусею ми,

Мені було лише п'ять рочків.

Та у пам'яті все

Залишилося про садочок,

Де густі яблУні

Нас так щедро тоді пригощали,

Де дзвінкі солов'ї

На світанку мені співали.

Прокидаляся я

І збиралася хутко до школи, 

А матуся моя

Цілувала мене в дорогу.

Замість тисячі слів

Покажу я страшні руїни.

Де будинок був мій,

Де жила я колись й раділа.

Замість тисячі слів

Просто тихо я вам заплачу,

У сльозах у моїх

Кожен біль невимовну побачить.

Хто ще має його -

Щире серце живе і чуттєве

Краплю болю мого

Проживе, пронесе крізь себе.

Не питайте мене,

Не питайте мене нічого.

Замість тисячі слів

Подивіться жахливі фото.

Це не фейк і не арт -

Це страшені, страшеннії муки!

Хоч для когось азарт

Чути болю і розпачу звуки.

Хоч для когось насмІх

І солодка п'янка насолода

На кістках на чужих

Вигравати веселі акорди.

Та я вірю, що є

У цім світі свята справедливість.

Що вона принесе

Страшну кару за все, що зробили.

Будуть бачити всі

Люті муки російського врАга.

Руку помочі? Ні!

Тобі, враже, ніхто не протягне!

Не бажаю я зла

У цім світі, повірте, нікому.

Та прийде та пора

І розкається ворог в усьому

Буде смерті просить

На колінах молити стояти.

Якщо зможе, простить

Наш Господь, наш Всевишній свЯтий.

На те Богом він є

Лише він міру осуду знає.

Та за що ж ти мене,

СвЯтий Боже, ось так караєш?

І вся тисяча слів

Зупинилась німими рядками

У думках у моїх, -

"Боже, що ж буде далі з нами?"

І не треба тут слів,

Просто гляньте на мій будинок,

Де рожево зацвів

Той бузок, що колись садили...