Заміж

Вийшла я заміж у село — як у план новий, стратегічний,

Де ніч стояла тиха, мов дедлайн критичний.

КаМАЗ гудів під хатою — мій транспорт бойовий,

Бо з дрібним фітилем у життя не входжу — я йду прямовисно, ключовий.

Сестра щось там шептала, боялась “ескалації”,

Що батьки не приймуть факт нашої колаборації.

А ми такі: ніч, дорога, та любов — наш KPI,

І приїхали додому, як ті кадри з фільмів — “Пригоди молодої сім’ї”.

Батьки стояли в темряві, мов старі акціонери,

Розглядають нас уважно: “Що за рухи? Хто ці партнери?”

А потім тепло так сказали: “Лишайтесь, дитино, тут,

Бо де любов і мир у домі — там завжди правильний маршрут”.

І ми в хаті тій засіли, ніби стартували проект,

Все просто: двоє, тиша, хата — і світ нарешті не дефект.

І я подумала тоді: коли серце робить свій реліз,

Навіть КаМАЗ у ніч приїде — головне, щоб ти вже знайшла свій дім і свій бізнес-партнерський хліб.