... занадто ніжна і тонка,

Як та матерія... занадто ніжна і тонка,

Не схожа з апретованим брезентом —

Але чужа, аматорська рука

Бере й кромсàє без жалю, дощенту!

Як та пташина... що з пошкодженим крилом,

До болю злякана і проситься до діток —

Їй завдають навмисне ще один пролом,

Щоб пурхала лише у стінах клітки!

Як та трава... гірка і приторна на смак,

В природі створена, щоб лікувати рани —

Нещадно скоситься, щоб не псувала сад,

І стоптана зів'яне під ногами!

Як та мелодія... на люблячих вустах,

Ледь чутна й заборонена лунати!

Жіноча доля — не матерія й не птах,

Не дай – ні різати її, а ні топтати!