Занепад і ми

Коли навколо лише злоба,

І поглинає мене мука,

Візьму тебе за руку знову,

І відійде уся недуга.

Коли на дворі вже руїни,

Коли ввесь потопає світ,

Ти обіймеш мене і досі,

Я поринатиму в політ.

Коли нікого вже не стане,

І лиш зостанемося ми,

Загляну я у твої очі,

Та не побачу там туги.