Заново слово

Ваготіти вітрові сім’ям кропив’яним —

погідна порожнеча хай не приймає крику.

Рунь до руниці — злагода кольору —

зменшує відстань до тебе, найближчої.

Все те узлісся обнесене пусткою,

дні мурашині минулись невмічені,

слід перешила трава-саморослиця,

де гніздувалися птахи відспівані.

Погуком клич — не озватися простору,

луни-безплідниці в холод ухряснули.

Так ось і губим початки захоплення,

заново слово для муки придумуєм.

***