ЗАПЛАКАВ ВЕРЕСЕНЬ

Заплакав вересень дощами,

Заплакав красень вочевидь,

Прощатися не хоче з нами,

Тому́ надумав сльози лить.

Усе ці сльози омивають,

Він не всміхається чому́сь,

Птахи́ у вирій відлітають,

Краси душею доторкну́сь.

Заплакав вересень, голо́сить,

Усім нам смутку додає,

Вербі сплітає вітер ко́си

І сонце вже не так встає.

Холодні сльози вересневі,

Симфонія своя́ у них,

Ще й підіграв скрипаль дощеві.

Почувши це, і вітер стих.

Заплакав вересень, бо знає –

Йому недовго з нами буть.

Тому він сльо́зи проливає

Й готується в далеку путь.

А біля брами вже чекає

На нього жовтень золотий,

Він пензель й фарби викладає,

А вересень стоїть сумний.

Бо знає він, що йти прийде́ться

І володіння передать.

Для нього феї не знайде́ться,

З жалю́ він вирішив ридать.

24.09.2021 р.

© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021

Свидетельство о публикации №121101606483