«Заплатив я податок кривавий»

Заплатив я податок кривавий  —

сам у війську служив вісім літ,

у війні з пруссаком став кулявий,

надививсь на людей і на світ.

А тепер і мій син уже служить…

Я без нього не маю і сну,

та нехай, як прийде, надолужить

всю роботу, а я відпічну.

Я старий і вже сили не маю,

от живу, аби скорше у гріб,

а ще тільки його дожидаю,

щоб обняв по мені увесь хліб.

Передвчора корову продав я,

весь податок як слід заплатив

і додому помалу вертав я,

ні капельки нічого не пив.

Аж тут чую  — десь грає музика,

я підходжу, стаю при вікні

і дивлюсь: там кімната велика,

офіцери сидять при вині.

З них один по-німецьки шваргоче

і підносить ось чарку вина,

і всі разом стають і охоче

випивають чарки аж до дна.

«Ох, мій боже, мій боженьку милий!»  —

я зітхаю, дивлюсь і стою.

За хвилинку одну і пропили

офіцери корову мою…

1894