Запорожці у короля

Приїхали запорожці,

Короля вітають,

Король просить їх сідати,

Козаки сідають.

Сидять собі. В них жупани

Все кармазинові,

І самі такі храбренні,

Вуса прездорові.

Задивились на ті вуса

Ляхи-мосціпани.

«Що б їм, — кажуть, — дати їсти?

Даймо їм сметани!»

Поставили їм сметани,

Їсти припрошають,

Але наші запорожці

Разом відмовляють:

«Славная у вас сметана…

Тілько вибачайте,

А перше нам, запорожцям,

Щільник меду дайте!»

Дали й меду запорожцям…

Вони як поїли,

Так ті вуса прездорові

Вгору й завертіли.

Тоді й кажуть королеві:

«А що, ясний пане!

Нехай тепер запорожцям

Подають сметани!»