Запрошення

By Богдан-Ігор Антонич

Вже спалюється день на вугіль ночі,

росою вечір трави з попелу полоще,

і ляк, мов свердел, твоє серце точіть,

і місяць тіні згублені полошить.

Самітний друже, мов у ночі пояс,

ти в таємничість світу оповитий.

В цей вечір весняний ходи зо мною

в корчмі на місяці горілку пити.

1931