Запрошення

Ах, де ти, лицарю на білому коні?

(Вже місяць-молодик чарує вечір

і в серця спраглого відчиненім вікні

з’явилась знову туга молодеча).

Ах, підніми на приязне рам’я?

і понеси мене у простір неба,

щоб, наче зірку, віднайшла там я

себе саму — свою любов до тебе.

Ах, відірви на мить хоч від землі,

щоб знову я — замріяне дівчатко —

в ілюзій піднебесних кораблі

мандрівку починала від початку…

По вінця в серці туги і жаги:

все вкрилося фантазії габою.

…Чи вистачить відваги і снаги,

щоб справді, лицарю, піти з тобою?

1962