Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім

Запутались сніжинки у моїм волоссі срібнім,

Як в тенетах долі путаюся я…

Я підніму очі в невблаганне небо

Чуєш, сонне диво, чуєш, я жива!

І летять сніжинки, падають додолу,

Залишають білий на асфальті слід,

Так зникає швидко марево зимове

Під невпинним рухом дорогих коліс.

Я протягну руки, зніму рукавички

І побачу на долонях крапельки водички

І на чорних віях зимовий привіт –

Чорно-білі сльози, що впадуть до ніг…

В серці є надія і живе любов

І тече по венах неспокійна кров.

Я ще вірю в щастя, радість і дива

Лиш боюся вірити у людські слова…