Заслуга

Ти гірко плачеш в ліжку свому.

Ти думаєш, що є не так.

Чому тебе ніхто не любить.

Тебе лиш поглинає страх.

Але задумайся на мить

Чи лиш в тобі це все кіпить.

І зрозумій, що не одна

Ти є така нещасна й зла.

А ще подумай ти одна

Хто зробив тобі все це зло.

Як тільки взнаєш хто це знов

Напиши йому все як є.

Що не подобається й все.

Лиш тільки потім вся недуга

Яка застала тебе в час.

Піде від тебе як заслуга

І все закінчиться у раз.