Заварюй каву, я вже йду

By Христина Сможаник

Заварюй каву, я вже йду

Ти так чекав

А я не можу вже без тебе

Без твоїх рук

Без поцілунку в щічку

Немов сестричку любиш

Як квітку ти голубиш ніжно

Ми друзі, але я

Мабуть закохана вже я

У тебе

Відтепер будь моїм небом,

Моїм сонцем, що гріє навіть у ночі

Дощем

Що змиє всі гріхи.