Завирував над містом листопад -

Завирував над містом листопад -

Це за вікном вже розгулялась осінь.

І за собою кличе стежка в сад,

Там світить крізь гілля небесна просинь.

І так затишно, тепло на душі,

Природа ніби тихо спочиває.

Під плюскіт чарівних Дністровських хвиль

Вона на жовту постіль спать лягає.

Міський ставок завмер в ранковій млі,

Над ним струнка берізка зажурилась,

Бо зграя качок зранку на крилі

В краї далекі відлітать пустилась…

Тонка вербичка нахилилась до води,

Заплакала дрібненькими сльозами,

Бо вітер найкоштовніше вбрання,

Розносить придністровськими шляхами.

Спустів гайок, його вже не впізнать:

Дерева тягнуть вгору голі віти.

Природа вже лягає спочивать,

Щоб навесні новим життям зажити