Завірюха

Я вию, я кручу, я - завірюха,

Закохана у вітер я по вуха.

Й коли ми разом в парі з ним кружляєм,

Ми кучугури щастя намітаєм.

Та у природі вічного немає,

Бо щастя як вода крізь пальці витікає.

І вітер ніжно обнімає вже весну,

Залишивши мені, лише печаль одну.

***