Завжди зі мною

Непевний час несе свою спокусу:

В невіданні таїтись, мов у сні…

Як оберіг стискаю книгу Стуса –

Він знав, як не осліпнути в пітьмі.

Життя бува суворим опонентом.

Як вистояти право на свій шлях?

Мій путівник – то строфи Симоненка,

Прозорі, без двозначностей в словах.

Плеканий серцем паросток тендітний

Чи вбережу в тіні нещирих лиць?

Мій прихисток – рядки Костенко Ліни,

Спирається душа об їхню міць.

Я від Шевченка знаю ще малою –

Поезія не здасть своїх засад:

Як вірний друг – завжди вона зі мною,

Як вища суть – нехай зоріє «над»!