Заздрість пожирала

Заздрість пожирає,

в голові припаяні думки

про те, що могло бути краще.

Черга за чергою рвуться мотузки,

це все зростає в ненависть,

потім у злість, але ніколи

не в прийняття.

Дух покидає моє тіло,

радість відвертається від мене.

Сухі вуста такі ж мертві, як совість,

світ перестав мене слухати.

Я перестала бачити.

Світло ненавиджу,

темряви боюсь.

Чому я все ще тут?