Збреши мені

О, як би я хотіла, щоб ти збрехав мені!

В житті не переварюю жодної брехні!

Та це могло б убити одразу двох зайців:

Я б побула щасливою від тих брехливих слів,

Аж доки не дізналася б, що правди в них нема

Й можливо посміхалася б, пішла б собі сама...

Та ні, твоя правдивість забрала ґрунт з-під ніг,

Лишивши сльози на очах, а серце - у пітьмі,

Лишивши смуток із жалем до власного життя

І того щастя, що йому не буде вороття.

То радше замість "так" чи "ні" наступний раз чекай,

Подумай перш, ніж киадти слова за небокрай.