“Зброя не довела до порога”

Зброя не довела до порога –

тільки до грушки.

Нікого нема, і несила

до хати зайти своєї –

ніби там дитина нехрещена…

А дитя – на руках!

Виділи темнооку із дитиною –

ходить жінка верхами

із немовлям на руках,

бо ніхто вже на нічліг не пускає…

Грушку стиснути,

втиснутися в неї,

щоб не уздрів брат при місяці

і пошнурував крадьки далі,

пішов на мушці до горища –

перебиратиме там,

вибиратиме качани кукурудзи,

шульки золоті,

ходитиме, гримітиме на поді,

стеля трястиметься, як груша.

Не стихнуть ті кроки…

Я народився від того гуркоту!

Виколисаний у колисці під стелею,

доколисуваний до самої стелі,

губи від страху не міг розтулити,

аби перекричати

кроки над головою.